ТІЛО — ЄДИНЕ МІСЦЕ, ДЕ ТИ ТОЧНО Є.

ТІЛО НЕ СПЕРЕЧАЄТЬСЯ І НЕ ВИПРАВДОВУЄТЬСЯ — ВОНО ПРОСТО ПОКАЗУЄ, ЯК Є.

Те, що розум не визнає, тіло продовжує нести.

Турбота про тіло — це не покращення образу, а присутність у реальності.

ТІЛО ЖИВЕ У ЧАСІ ІНАЧЕ, НІЖ РОЗУМ — ВОНО СТАРІЄ, І НЕ СПЕРЕЧАЄТЬСЯ ПРО ЦЕ.

ТІЛО — НЕ ІНСТРУМЕНТ, А ДІМ, У ЯКОМУ ТИ ЖИВЕШ.

Ти живеш у своєму тілі — чи керуєш ним здалеку?

Що в тілі ти давно перестав помічати, бо звик?

Чи дбаєш ти про тіло лише тоді, коли воно вже не справляється?

Чиє тіло ти насправді намагаєшся мати — своє чи те, яким воно "повинно бути"?

Що відбувається в тілі, коли ти не погоджуєшся сам із собою?

Ти помітив би тривогу, якби вона прийшла як відчуття, а не як думка?

Не перетворюй тіло на проєкт, який ніколи не завершиться.

Не ігноруй сигнал лише тому, що він зараз незручний.

Не порівнюй своє тіло з чужим часом і історією.

Помічати тіло в спокої, а не лише в зусиллі.

Повертатися до дихання, коли думки випереджають тіло.

Дозволяти тілу бути таким, яким воно є сьогодні, а не таким, яким воно було або має стати.